Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту - 27 Січня 2014 - Макарівськиа районна організація



КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Макарівська районна організація
Меню сайту

Корисні посилання
  • Київська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України
  • ЦК Профспілки працівників освіти і науки України
  • Федерація Профспілок України

  • Форма входу


    Календар
    «  Січень 2014  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
      12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031

    Пошук

    Архів записів

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Вітаю Вас, Гість · RSS 10.12.2016, 15:43

    Головна » 2014 » Січень » 27 » Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту
    18:04
    Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

    27 січня- Міжнародний День пам'яті жертв Холокосту:
    пам'ятати, щоб не повторити

    Міжнародний день пам'яті жертв Холокосту — пам'ятна дата, запроваджена рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року за ініціативою Ізраїлю, США, Росії та ряду інших держав. Відзначається щорічно — 27 січня. Саме цього дня 1945 року Радянська Армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц - Біркенау в Освенцімі, розташований за 70 кілометрів від Кракова.
    Холоко́ст (від англ. holocaust , з дав.-гр. λοκαύστος — «всеспалення») — геноцид єврейського народу в часи Другої світової війни. Під жертвами Холокосту часто розуміються також інші етнічні та соціальні групи, яких нацисти переслідували і знищували за приналежність до цих груп. Тобто, у більш широкому розумінні, холокост — систематичне переслідування і знищення людей за ознакою їх расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
    Ідейною основою нацистського Холокосту було використання расистських теорій та псевдонаукових теорій про неповноцінність чи недорозвиненість певних груп людей, які підлягали знищенню. Широко використовувалася також теорія так званого. «соціального дарвінізму» — твердження, що винищування людей було продовженням Теорії еволюції Дарвіна. Сильні народи чи раси згідно з цією теорією, нібито, природньо прагнули знищити неповноцінних, які згідно з теорією еволюції мали зникнути і поступитися життєвим простором сильним расам.
    Початок переслідуванням євреїв в нацистській Германії поклав бойкот євреїв з 1 квітня 1933 року і подальша хвиля расових законів, націлених на євреїв, які працювали в державних установах або за певними професіями. З метою знищення осіб, які вважалися такими, що "біологічно загрожують здоров'ю країни", було прийнято програму Т4, яка отримала свою назву за адресою головного бюро в Берліні на Тіргартенштрассе, 4. З самого початку расова належність була одним з критеріїв відбору жертв. Систематичне вбивство в психіатричних клініках єврейських пацієнтів з'явилося першим вирішальним кроком до геноциду європейських євреїв. З літа 1940 року пацієнтів-євреїв засилали в певні заклади-збірники і потім знищували в газових камерах виключно на підставі їх походження. В період з 1940 по 1941 рік було знищено понад 70 тисяч осіб з психічними розладами, розумово відсталих хворих, інвалідів, а також дітей з неврологічними та соматичними захворюваннями. Після офіційного закриття програми знищення пацієнтів, тим не менше, продовжувалось, і до 1945 число вбитих перевищило 200 тис. чоловік; крім того, в період з 1942 по 1945 близько мільйона пацієнтів були замучені голодом в немецьких психіатричних лікарнях.
    З початком Другої світової війни нацисти захопили країни і області з місцями компактного проживання єврейського населення - Польщу, Прибалтику, Україну, Білорусію. У великих містах створювалися єврейські гетто, куди зганялося все єврейське населення міста і околиць. Найбільше гетто було створено у Варшаві, в ньому містилося до 480 тисяч чоловік. На території СРСР найбільшими гетто були Львівське гетто (409 тисяч чоловік, існувало з листопада 1941 по червень 1943 року) та Мінське гетто (близько 100 тисяч чоловік, ліквідовано 21 жовтня 1943).
    Бабин Яр. Під час Великої Вітчизняної війни німецькі війська, що зайняли Київ 19 вересня 1941, використовували Бабин Яр як місце масових розстрілів. Перший розстріл відбувся 27 вересня 1941 - було розстріляно 752 пацієнти психіатричної лікарні ім. Івана Павлова, яка знаходилася в безпосередній близькості до яру. 27-28 вересня нацисти віддали наказ про те, щоб 29 вересня єврейське населення міста до 8 години ранку з'явилося в призначену точку збору з документами і цінними речами. За невиконання наказу покладався розстріл. По місту було розклеєно близько 2 тисяч оголошень. Більшість з тих, що прийшли становили жінки, діти і старі, крім євреїв були представники інших національностей з інтернаціональних сімей. В кінці вулиці було влаштовано пропускний пункт, за яким знаходилася прихована з боку канцелярія. По черзі за пропускний пункт відводили 30-40 чоловік, де у них відбирали речі і примушували роздягатися. Потім поліцаї заганяли людей на край яру. На протилежному краю знаходився кулеметник. Постріли заглушувалися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Після того як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 в Бабиному Яру було розтріляно 33 771 людина І це без врахування дітей до 3-років, яких теж розтрілювали , але не рахували.
    Масові страти продовжувалися аж до відходу німців з Києва. 10 січня 1942 року було розстріляно близько 100 матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії. Крім того, Бабин Яр став місцем розстрілу п'яти циганських таборів. За різними підрахунками, в Бабиному Яру в 1941-1943 було розстріляно від 70 000 до 200 000 чоловік.
    Гітлерівська політика геноциду у відношенні інших народів найбільш яскраво втілилася у генеральному плані "Ост", розробленому головним імперським управління безпеки. План «Ост» - план німецького уряду Третього рейху по «звільненню життєвого простору» для німців та інших «німецьких народів», що передбачав масові етнічні чистки населення Східної Європи. У вигляді закінченого плану план «Ост» не зберігся. Він був надзвичайно секретним. На Нюрнберзькому процесі єдиним доказом існування плану були «Зауваження та пропозиції. Східного міністерства по генеральному плану "Ост".
    Згідно з планом, слов'яни, що живуть у країнах Східної Європи та європейської частини СРСР, повинні були піддатися частково германізації, а частково бути депортовані за Урал або знищені. Передбачалося залишити невеликий відсоток місцевого населення з метою використання в якості безкоштовної робочої сили для німецьких колоністів.
    Німецькі історики вважають, що план передбачав:
    -знищення або вигнання 80-85% поляків. На території Польщі повинні були залишатися тільки приблизно 3-4 мільйони чоловік;
    -знищення або вигнання 50-75% чехів (близько 3,5 млн осіб). Інші підлягали онімечченню;
    -знищення 50-60% росіян в європейській частині Радянського Союзу, ще 15-25% підлягали депортації за Урал;
    -знищення 25% українців і білорусів, ще 30-50% українців і білорусів підлягали використанню в якості робочої сили;
    З директиви А.Гітлера міністру у справах східних територій А. Розенберг про введення в дію Генерального плану «Ост» (23 липня 1942 р.): «Слов'яни повинні працювати на нас, а в разі, якщо вони нам більше не потрібні, нехай умирають. Щеплення та охорона здоров'я для них зайві. Слов'янська плодючість небажана ... освіта небезпечна. Достатньо, якщо вони будуть вміти рахувати до ста ... Кожен освічена людина - це наш майбутній ворог. Слід відкинути всі сентиментальні заперечення. Потрібно управляти цим народом із залізною рішучістю ... Говорячи по-військовому, ми повинні вбивати від трьох до чотирьох мільйонів росіян на рік».
    На відміну від інших трагедій людства, під час нацистського Холокосту були знищені, досить планомірно, мільйони людей на великому географічному просторі. Для цієї цілі були збудовані табори смерті з крематоріями в багатьох країнах Європи, де запроваджувалася система винищення людей з використанням ефективних та нових на той час методів. Нацистський терор був направлений проти всіх верств мирного населення, включаючи дітей.
    За свідченнями тих в'язнів, що вижили, в таборах смерті проводилися варварські «експерименти» над людьми. В'язнів поміщали в спеціальні холодильні камери і проводили над ними досліди з переохолодженням і штучним заморожуванням. Для випробування нових медичних засобів викликалися різні захворювання: малярія, висипний тиф, інфекційна жовтяниця та ін. На живих людях перевіряли вплив на організм отрут і дію запальних бомб. Для контролю над кількістю знищених людей використовувалися рахувальні машини з перфокартами.
    У гітлерівських таборах було знищено понад 6 мільйонів євреїв, мільйони представників інших національностей, які нацисти розглядажи як "низші раси". Навмисна спроба повного винищення цілої нації призвела до знищення 60% євреїв Європи і близько третини єврейського населення світу. Було також знищено біля третини циганського народу; тотально винищені чорні громадяни Німеччини, душевнохворі і непрацездані. Серед інших, расами, які повинні бути скорені та за кінцевим рахунком знищені, розглядалися слов'яни, зокрема, поляки, українці, білоруси, росіяни, яких було знищено біля 10,5 мілліонів.
    Оголосивши 27 січня Міжнародним Днем пам'яті жертв Холокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми і мобілізувати громадянське суспільство, щоб наступні покоління зберегли пам'ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду. Вперше Міжнародний день пам'яті жертв Холокосту відзначили в усьому світі в 2006 році. Проте деякі країни відзначали цей день і раніше. На державному рівні Україна вперше відзначила Міжнародний день пам'яті жертв Холокосту у 2012 році.

     

    Переглядів: 632 | Додав: adminmak | Рейтинг: 5.0/1
    Профспілка працівників освіти і науки України © 2016
    Конструктор сайтів - uCoz