От і прийшла Третя Пречиста, або ж Покрова, що не лише землю снігом вкриває, але й “піднімає бабу на ноги”, щоб погуляти на весіллях.

У народі з 14 жовтня починали справляти весілля, що тривали до початку пилипівського посту – 27 листопада. Оскільки це була наймасовіша пора шлюбування, залишилося прислів’я: “Прийшла Пречиста – принесла старостів нечиста, а як прийде Покрова – зареве дівка, як корова”.

Неодружені ж дівчата цього дня йшли до церкви і просили аби “Свята Покрівонька покрила голівоньку чи хусткою, чи ганчіркою аби не була дівкою”. Та святій Покрові молилися не лише дівчата. Пресвята Богородиця була покровителькою запорозького козацтва та й всієї України.

Що ж до побуту, то на Покрову вирізали чотири дернини, клали їх на горищі по всіх кутках, травою донизу «аби взимку у хаті було сухо». З Покровою також пов’язано чимало метеорологічних спостережень. Зокрема, яка погода на Покрову, такою буде і зима. Цього дня особливу увагу приділяли вітру: якщо цього дня вітер зі сходу чи півночі – зима буде холодною; з півдня – теплою; із заходу – до сніжної зими; а якщо вітер мінливий, то й зима буде перепадистою.

За церковним календарем 14 жовтня відзначається двонадесяте свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Відзначення свята Покрови має дуже глибоку історію в Україні. Хоча воно було запроваджене ще з часів хрещення Русі.

 Головний мотив встановлення цього празника — це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби, повсюди в місті панувала тривога. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховували Її ризу, відправляли всенічну, храм був переповнений. Саме тоді після відправи св. Андрій Юродивий та його учень Епіфан мали видіння: від царських дверей (так раніше називали головні двері церкви, через які входили до храму) йшла світлом осяяна Богородиця у супроводі Івана Христителя та Івана Богослова, при співі великого хору святих. Богородиця підійшла до престолу, вклякла, довго молилася і плакала. Після цього, як бачив св. Андрій, Вона зняла зі своєї голови хустку-покров-омофор і широко простягла її над народом у церкві. Коли видіння зникло, св. Андрій та Епіфан зрозуміли, що Богородиця прийшла, щоб врятувати місто. Як наслідок, вороги таки відступили, і місто виявилося врятованим.

 Історики не можуть дати чіткої відповіді, коли жив св. Андрій, і коли відбулося чудо заступництва Богородиці над Царгородом. Одні дослідники стверджують, що св. Андрій жив при імператорі Леві I Великому (457-474 рр.). Тобто, у V столітті, інші, яких більшість, час життя св. Андрія відносять до часів імператора Лева VI Мудрого (886-911 рр.) — на початок Х століття.

Празник Покрова був у греків місцевим празником і після падіння Царгороду 1453 р. вони навіть перестали його святкувати. Празник Покрова має службу великих празників зі всенічною, але не належить до 12 великих свят церковного року. Він не має ані перед- ані попразденства.

Культ Богородиці як Заступниці і Покровительки широко розвинувся і серед українського народу: українські князі, королі, військо, козаки та гетьмани обирали Богородицю своєю Покровителькою та Опікункою.

Князь Ярослав Мудрий 1036 р. розбиває печенігів і з вдячності будує в Києві храм Благовіщення на Золотих Воротах. В церкві 1037 р. він віддає увесь народ під опіку Божої Матері. Князь Мстислав, в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву в честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і виконує свою обітницю. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що перемогу над половцями здобув завдяки Богові і Пречистій Діві Марії. Наші князі і їхнє військо йдучи в похід проти половців 1103 р., складали обіти Богові і Пречистій Діві Марії. Князь Ігор Святославович, герой епосу «Слово о полку Ігоревім», після своєї втечі з полону, йде з поклоном до чудотворної ікони Божої Матері, щоб їй подякувати за поміч і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію спішить з подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та з поклоном складає Їй багаті дари. Деякі українські князі на своїх печатках використовували іконки Божої Матері або молитви до Неї.

Запорізькі козаки мали на Січі церкву в честь Покрова Пресвятої Богородиці з іконою її Покрова. На іконі понад Пречистою був надпис: “Ізбавлю і покрию люди моя… “, а від запорожців, що під іконою, простягнена стрічка вгору до Божої Матері з написом: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас от всякого зла». Вибираючись в похід на ворога, козаки проводили молебень до своєї Покровительки. Повернувшись щасливо з походу, складали Їй подяку. А Українська Повстанська Армія 30 травня 1947 р. проголосила празник Покрова своїм офіціальним святом.