Порядок надання додаткових відпусток, умови надання та їх тривалість визначаються у Законі України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, статтями 76, 79 Кодексу законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами України. Серед щорічних додаткових виділяють такі відпустки:

за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;

за особливий характер праці;

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Прикладом «інших додаткових відпусток» є щорічна додаткова відпустка державним службовцям. Упродовж першого року роботи отримати право на щорічну додаткову відпустку повної тривалості працівник може лише після того, як відпрацював на підприємстві шість місяців. До збігу шестимісячного терміну безперервної роботи щорічна додаткова відпустка може бути надана. Але її тривалість визначатиметься пропорційно до відпрацьованого часу. Хоча є нюанси. Закон виокремлює групи працівників, які у перший же рік роботи можуть отримати відпустку повної тривалості, незалежно від того, скільки вони пропрацювали на підприємстві. Хоч тиждень, хоч місяць, хоч п’ять місяців. Ці категорії перелічені у статті 10 Закону про відпустки. З-поміж них: інваліди; чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами; особи до 18 років; жінки, що мають двох або більше дітей до 15 років або дитину-інваліда та жінки, які збираються у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами; сумісники, які використовують відпустку одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Основні правила надання щорічних додаткових відпусток майже не відрізняються від порядку надання щорічної основної відпустки. Слід пам’ятати, що додаткову відпустку можна надавати як окремо, так і приєднувати до основної. Варто зазначити, що в розрахунок кількості днів відпустки не включаються дні тимчасової непрацездатності, святкові та неробочі дні. Як правило, додаткові відпустки надаються працівникам з розрахунком, що вони мають бути використані до закінчення робочого року. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не має перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, що зайняті на підземних або гірничих роботах, — не більше 69 календарних днів.

Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці .

Відпустка передбачена статтею 7 Закону про відпустки. Надається тільки за тими посадами, професіями, які є у відповідному Списку. Якщо Списком роботи не передбачено, про відпустку за шкідливі чи важкі умови праці взагалі не йдеться. Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, діє з 1997 року (постанова КМУ від 17 листопада 1997 року № 1290). Максимальну тривалість такої відпустки обмежено 35 календарними днями. Обов’язкова дія, що передує наданню відпустки, — проведення атестації робочих місць за умовами праці. Скількі днів відпустки надаватиметься конкретному працівникові — залежатиме від того, скільки часу він був зайнятий у шкідливих умовах праці. На практиці найчастіше тривалість додаткової відпустки за певною професією закріплюють в колективному договорі (і потім, розраховуючи, скільки днів відпустки заробий той чи той працівник, спираються саме на цей показник), хоча закон дає змогу закріпити це і в трудовому договорі з певним працівником. Отже, для визначення тривалості відпустки за шкідливий характер праці необхідно провести атестацію робочих місць за умовами праці та обліковувати час зайнятості працівника в цих умовах. Додаткова відпустка за особливий характер праці Це узагальнена назва. Сам Закон про відпустки конкретизує, що ця відпустка буває двох видів. Перший вид — за аналогією з відпусткою за шкідливі умови — додаткова відпустка, що надається за відповідним Списком. Умова аналогічна — про відпустку йдеться лише тоді, коли відповідна посада чи професія наявна у Списку. Список у цьому разі — окремий: Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений наказом Мінпраці України від 30 січня 1998 року за № 16. Саме до цього виду належить і славнозвісна додаткова відпустка за роботу на комп’ютері. Адже відповідну позицію Списком передбачено. Отже, посади, професії, за якими надається цей підвид відпустки за особливий характер праці, визначає лише законодавець. Максимальна тривалість — 35 к. д.

А ось другий підвид — відпустка за ненормований робочий день жодних державниих Списків не передбачає.

Роботодавець визначає категорії працівників із ненормованим робочим днем. І як компенсацію надає їм додатову відпустку — її максимална тривалість може становити 7 к.д. Категорії фіксуються в колективному договорі. За відсутності останнього зафіксувати, що працівнику встановлюється режим ненормованого робочого дня, а відтак і додаткова щорічна відпустка, можна в трудовому договорі. Істотна відміність відпустки за особливий характер праці від відпустки за роботу в шкідливих чи важких умовах — атестація робочих місць не вимагається! Як методичний документ радимо кадровикам використовувати Порядки застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (далі — Порядки), затвердженими наказом Мінпраці України від 30.01.1998 № 16. Стаж роботи для надання додаткових відпусток за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці Відповідно до статті 9 Закону про відпустки, до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці, зараховуються лише окремі періоди, як-от власне час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці. Важлива умова: зараховуємо до стажу для відпустки лише ті періоди, коли працівник був зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня. Перебування у щорічних відпустках (усіх видів) зарахуємо до стажу. Як бачимо, ані час, коли працівник перебував на лікарняному, ані відпустка за власний рахунок до стажу, що дає право на означені відпустки, не включаються. Законодавець поблажливіше поставився лише до майбутніх мам. До стажу на щорічну додаткову відпустку ураховуємо й час роботи вагітних, переведених за медичними показаннями на легшу роботу, на якій не буде впливу шкідливих чинників. Якщо працівник має право на декілька додаткових відпусток, доведеться обирати. Адже додаткова щорічна відпустка надається лише за однією підставою на вибір працівника. Приклад Якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку за відповідним Списком і за ненормований робочий день, то ці відпустки не підсумовуються. Надається відпустка лише одного виду. Як правило, працівник обирає відпустку з більшою тривалістю. Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством Тривалість та порядок надання таких додаткових відпусток визначається різними нормативно-правовими актами та законами України. Наприклад, за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день додаткової відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Оплата додаткових щорічних відпусток Оплата таких відпусток — за рахунок коштів підприємства. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Додаткові щорічні відпустки не «згоряють». Якщо у працівника є невикористані щорічні додаткові відпустки, при звільненні їх доведеться компенсувати грошима. При цьому слід пам’ятати, що забороняється ненадання щорічних додаткових відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року неповнолітнім і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. Додаткові відпустки, що надаються щороку, але не є щорічними Із ними завжди виникає плутанина.

До додаткових належить і додаткова чорнобильська відпустка, і відпустка працівникам, які мають дітей.

Але у розумінні закону вони не належать до виду «щорічні». Хоча й надаються щороку. Відпустка на дітей належить до виду «соціальні». А додаткова чорнобильска відпустка— це взагалі пільга і компенсація постраждалому від аварії на ЧАЕС.

Джерело: https://www.kadrovik01.com.u